«Дроноводи»: феномен першої у світі гри про бойові БПЛА

Повномасштабна війна росії проти України стала першою у світі, де дрони відіграли вирішальну роль. Те, що ще недавно здавалося технічним додатком до бойових дій, тепер є серцем сучасної тактики. FPV-дрони, розвідувальні «пташки», ударні моделі, безпілотні літаки — усе це змінило спосіб ведення бою, підготовку військових і навіть суспільне уявлення про війну, розповідає сайт franyk.com.

У країні, яка щодня бореться за життя, технології стали зброєю, а бойові інновації — елементом національної ідентичності. Тож не дивно, що перша у світі настільна гра про бойові дрони народилася саме в Україні. В Івано-Франківську її презентували 15 жовтня 2025 року. «Дроноводи» — це не просто проєкт. Це осмислення війни мовою ігор, мистецтва та пам’яті. 

Автор із фронтовим досвідом: хто такий Андрій Мочурад

Андрій Мочурад, відомий під позивним «Кондор», воює з 2014 року. Він пройшов «Айдар», 80-ту бригаду та спецназ. Досвід, який накопичується на фронті роками, не можна втратити або забути — його потрібно переосмислити.

Саме це він і зробив. Ідея створити настільну гру виникла не в кабінеті й не під час комерційних міркувань. Вона народилася з потреби говорити про війну чесно, але без травматизації; передати технологічний вимір фронту людям, які ніколи не тримали в руках пульт від FPV; і водночас увічнити побратимів, які не повернулися.

Для Мочурада «Дроноводи» — це форма пам’яті, спосіб підтримки армії та можливість розповісти світові про те, як сучасні українські бійці перетворили дрони на головний інструмент оборони.

Гра як мультитул: інструмент змагань, рефлексії та освіти

Мочурад називає «Дроноводи» мультитулом — і це не перебільшення. Гра виконує одразу кілька функцій:

• змагання — це стратегічний кооператив з яскравою механікою;

• рефлексія — поранені бійці використовують її як спосіб проговорити травматичний досвід у безпечному середовищі;

• освіта — діти та дорослі вчаться тактиці, типам дронів, розумінню сучасної війни;

• культурний артефакт — у грі містяться авторські ілюстрації, реальні історії та елементи, які зберігають пам’ять про загиблих.

Такі багатофункційні продукти рідкісні навіть у мирних країнах, але в умовах війни вони стають унікальним інструментом суспільної взаємодії.

Механіка кооперативної битви: ворог один, перемога спільна

У «Дроноводах» немає суперництва між гравцями. Ворог один — московські війська.

Гра підтримує від одного до чотирьох гравців, і кожен керує своїм підрозділом БПЛА. Вони разом набирають екіпажі, обирають моделі дронів, планують удари, залучають підтримку та контролюють ризики.

Головний принцип гри — збереження особового складу. Якщо хтось із гравців отримує четвертого пораненого — програють усі.

Це філософія реальної війни: життя важливіше за техніку. Збереження людей — ключ до перемоги.

Персонажі з реальними прототипами

Однією з найсильніших сторін гри є її персонажі — 12 образів, створених на основі реальних людей. Автори зібрали для них понад 20 прототипів, частина з яких уже загинула.

Особливою стала робота над образом медикині: для неї художник зібрав більше двадцяти референсів, перемальовував дрібні деталі, стежив за правильним положенням турнікета. Усі персонажі виглядають реалістично, але без натуралізму: у грі немає крові, розчленувань чи безжальних сцен.

Обраний синій фон замість камуфляжу робить гру доступною для дітей, а також не травмує військових, які її тестували.

У кожній картці — шана тим, хто воює і тим, кого ми втратили.

Понад 500 тестувань: як створюється тактична гра воєнного часу

Тарас Краплич, один з головних тестувальників гри, розповідає, що команда провела понад п’ять місяців тестувань. За цей час відбулося понад 500 партій у різних середовищах: серед школярів, серед військових з ротацій, у шпиталях, у сімейних спільнотах, у гуртках настільних ігор.

Результат тестувань — ігрова система, яка водночас проста для новачка і достатньо глибока для досвідченого гравця.

Краплич зізнається, що до цього не грав ні в що складніше за UNO та шахи, але «Дроноводи» дали йому шанс побачити інший вимір настільних ігор — тактичний, сучасний, реалістичний.

Гра як спосіб підтримати ЗСУ: частина доходів — на дрони та льотні школи

«Дроноводи» — це не бізнес-проєкт у класичному розумінні. Частина доходів йде на закупівлю БПЛА та підтримку льотних шкіл, які навчають операторів дронів.

В умовах війни це означає одне: кожна куплена гра — це внесок у реальну оборону.
Тому «Дроноводи» працюють як культурний, психологічний і водночас волонтерський інструмент.

Гра, присвячена загиблим побратимам

14 жовтня, у День захисників України, гру офіційно випустили. Вона присвячена загиблим побратимам. Особливо — Денису Карбаню, який разом з Мочурадом започаткував проєкт, але загинув у 2024 році.

«Коли ця гра створювалась, усі були живі й здорові, а за два роки третина людей або важко поранені, або загинули», — каже Мочурад.

Гра стає не лише розвагою, а й меморіалом. Кожна партія — це нагадування про ціну свободи.

Народження нового культурного символу

Презентація гри 15 жовтня 2025 року в палаці Потоцьких стала подією, що поєднала фронт і культуру. Велич історичної будівлі контрастувала з технологічним змістом гри й одночасно підкреслювала її значення: це не просто розвага, це культурний жест, який народжується посеред війни.

На презентації були військові, поранені бійці, діти, волонтери, журналісти та прості львів’яни. Вони не просто дивилися на коробку гри — вони торкалися історій. Кожна карта, кожен персонаж, кожна деталь має реальне коріння, реального прототипа, реальну емоцію.

Нові горизонти

Мочурад наголошує, що «Дроноводи» — це не разовий проєкт, а цілий всесвіт.

У планах: доповнення з дронами-камікадзе; введення наземних бойових роботів; нові види техніки; п’ятий гравець; розширення персонажів і механік. Це рух у бік створення власного українського культурного пантеону: від історій про війну — до героїв, які формують нову ідентичність.

«Дроноводи» — це гра про сучасну війну, але без травми. Вона: навчає тактиці й технологіям; привчає берегти людей; відтворює реалії війни через графіку та механіки; увічнює пам’ять про загиблих; підтримує армію фінансово; створює культурний продукт воєнного часу.