У Франківську на 90-му році життя помер професор Володимир Грабовецький

Сьогодні, 4 грудня, по вулиці Пилипа Орлика на 90-му році життя помер професор Володимир Грабовецький. Померлий лежить на вході в під’їзд власного будинку близько години. Міліціяна даний час охороняє тіло і чекає на приїзд медиків та родичів митця. 

Відомо, що Грабовецький Володимир Васильович - народився 24 липня 1928 року у селищі Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області в сім'ї селянина-ткача, учасника національно-визвольних змагань 1918-1920 років.

Початкову освіту здобув у рідному селі, навчався у Коломийській українській гімназії (1939 р.), малій Духовній семінарії у Львові (1942-1944 рр.), у Винниківській середній школі робітничої молоді (1946-1947 рр.), закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1952 р.), після чого вчителював у Винниках.

У Винниках академік Володимир Грабовецький провів найкращі роки життя – юність (1942—1956 рр.). Відомий вчений жив і навчався тут, а потім працював учителем, завучем, директором Винниківської середньої школи робітничої молоді, вивчав історію Винник, брав участь у місцевих шевченківських вечорах.

З нагоди відзначення 20-річчя з часу створення Винниківського історико-краєзнавчого музею і вагомий внесок в дослідження історії Винник, 7 липня 2011 року В. Грабовецькому було присвоєно звання Почесний громадянин Винників.

Про перебування В. Грабовецького у Винниках згадує відомий винниківчанин пан Ярослав Шпаківський: «Я ж пригадую, коли Грабовецький вперше приїхав у Винники, то привертав увагу своєю колоритністю. Адже він мав вбрання справжнього гуцула, топірець і капелюх із пір’ям. Тому люди відразу ж звертали на нього увагу, а діти репетували із захопленням «Гуцул»! А ще пан Грабовецький мав велике бажання співати у церкві, тому приходив до мого батька додому, щоб опанувати знання дяківства, церковного співу, тощо. Батько терпляче передавав йому своє вміння. Був певний період, коли майбутній академік, заробляючи на кусень хліба, торгував у нашому місті газованої водою. А я, малий хлопчина, допомагав йому в цьому».

З 1953 року працював старшим науковим співробітником відділу історії України Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.

Почесний громадянин 10 міст і сіл Прикарпаття і Львівщини, за написання монографій з історії цих населених пунктів.