Резерви ймовірних фіналістів

Хто гарантовано потрапить у другий тур президентських виборів, відомо давно. За рівнем суспільної прихильності Віктор Янукович із великим відривом попереду всіх. Зупинити його може тільки одне. Та не будемо про трагічне. Стосовно іншого фіналіста зберігається інтрига. В запеклій міжусобиці право скласти конкуренцію лідеру Партії регіонів виборюють Ю.Тимошенко та А.Яценюк.

З усією помаранчевою нена­вистю прем'єрська команда "мо­чить" опонента, використовуючи найогидніші засоби. Устами уж­городського мера вона розповіла українцям про єврейську родо­словну голови "Фронту змін". Два тижні цю тему смакують вітчизняні й зарубіжні ЗМІ. Поки А.Яценюк доводить, що він не "жид", Юлія Володимирівна лукаво посмі­ха­ється, радіє ходом власних тех­нологів "на випередження". Адже національно заклопотані против­ники, скажімо, зі "Свобо­ди" могли поширити інформацію про її коріння, взявши за основу книжку Д.Чобота "Макуха". Тоді б во­на була на місці Арсенія Пет­ровича, якого спровокували не­відомо для чого розповідати, чия кров тече в його жилах. Усе це так низько й не достойно євро­пейської держави.

Але на що не підеш, коли до болю кортить сісти в президент­ське крісло. І цьому може пере­шко­дити якийсь вискочка "Арсе­ній", відтерши "працьовиту" на третю позицію в перегонах. Утім Ю.Тимошенко таки потрапить у фі­нал. Бо має адмінресурс, струк­туровану партійну органі­за­цію, ділить бюджетні кошти вигідно для себе. Зрештою, як ніх­то з українських політиків, во­лодіє мистецтвом брехні й зом­бу­вання довірливих громадян.

За битвою гігантів пильно спо­стерігають легковаговики. Щоб не опинитися на узбіччі життя, вони мусять, покумизившись, пристати до сильнішого. Адже в Україні понад півтори сотні партій. Хоч їхній вплив на суспільство зде­більшого символічний, однак лі­дер мало не кожної бачить себе президентом. Зо три десятки знайдуть 2,5 мільйона гривень заставного фонду і стануть канди­датами на пост глави держави. Хтось таким чином потішить само­любство, щоб із мізерним ре­зуль­татом відійти в політичне небуття. Серйозніші висуванці, отри­мавши кілька відсотків голосів, намагатимуться якнайвигідніше загнати їх одному з фіналістів.

Навіть офіційне оголошення про нейтралітет у другому турі підіграє або В.Януковичу, або Ю.Тимошенко. Деякі аналітики таку позицію комуністичного лі­дера П.Симоненка на минулих ви­борах глави держави вважа­ють доброю послугою В.Ющенко­ві. А відверта підтримка пома­ранчевого висуванця з боку со­ціалістичного кандидата О.Мо­ро­за вирішила долю драматич­ного поєдинку не на користь В.Януковича.

З колишнім помаранчевим елек­торатом усе зрозуміло. Його уособлюватимуть цієї виборчої кампанії В.Ющенко, Ю.Тимо­шен­ко, А.Яценюк, О.Тягнибок, Б.Та­ра­сюк та інша "верхоплавка". Біля їхньої водойми шукатимуть пожи­ви "карасі" типу В.Литвина, С.Ти­гипка. Один із персонажів вийде в друге коло змагань. Очевидно, Юлія Володимирівна. Та не факт, що колишні партнери-суперники стрункими шеренгами поведуть своїх симпатиків голосувати за нинішнього прем'єра. Частина з них, сповідуючи принцип "мен­шого зла", надасть перевагу В.Яну­ковичу. Значний резерв кан­дидат від Партії регіонів має серед Яценюкових виборців, Ющенкових і навіть Тягни­бо­ко­вих. Це ті, хто скоріше відріже собі палець, ніж підтримає бю­тівську висуванку.

Все ж вона розраховує при­вер­нути на свій бік переважну час­тину Галичини й центральних об­ластей. Але щоденне погір­шен­ня ста­новища співвітизників б'є по рейтингу влади, котру представ­ляє прем'єр. Задурю­вати їх до січня буде вкрай важко.

Доля майбутньої президент­ської кампанії значною мірою залежатиме від поведінки лівого флангу. Навіть об'єднавшись і за­пропонувавши єдиного канди­да­та, червоно-малинові не змо­жуть його провести у другий тур. Зовсім мало часу на пошук і роз­кру­чування перспективного ви­су­ванця. При всій повазі до П.Симо­ненка, О.Мороза, Н.Віт­рен­ко вони не здатні змінити склад лідерів забігу. Доведеться робити ставку на Ю.Тимошенко чи В.Януковича. І не зважаючи на позицію керів­ництва СПУ, ПСПУ, КПУ, пере­важ­на більшість їхніх прихиль­ників готова підтримати В.Яну­ко­вича. Ментально, ідейно й за духом він їм ближчий глянцевої Юлі. Але як поведе себе верхівка, особливо комуніс­тична, сказати важко.

Тим часом П.Симоненко зби­рається скласти конкуренцію охо­чим стати президентом. І просить усі ліві партії об'єднати зусилля, щоб гідно вирушити монолітним фронтом. Порив благородний, продиктований життям. Та реалі­зувати його буде не просто. Надто багато давніх образ, які породили велике недовір'я. Кожному дове­деться переступити через себе задля спільної мети.

Недавня конференція Івано-Франківської обласної організа­ції СПУ показала, що не всі на це готові. І ряд делегатів форуму, і представник політради О.Мали­новський, який взяв участь у його роботі, досить різко відгукувалися про верхівку Компартії. П.Симо­ненкові знову згадали прези­дент­ські вибори 1999 року, коли задля перевірки власного рей­тин­гу він завадив перемозі О.Мо­роза.

Підпишемо угоду з комуніс­тами, запитували виступаючі на конференції. Де гарантія, що піс­ля першого туру президентських виборів вони збережуть домов­леність? Про підтримку Ю.Тимо­шенко у фіналі соціалісти й чути не хочуть. Звісно, остаточну по­зицію партії сформує з'їзд. Із настроїв рядових членів видно: вони голосуватимуть за В.Януко­вича. Мабуть, таким буде рішення найвищого керівного органу партії. Якщо й комуністи чітко заявлять аналогічну позицію, то перспектива об'єднання лівого флангу таки є.

Богдан ФЕДЬКІВ.